БІЛІ ПЛЯМИ ЗЕЛЕНОЇ БРАМИ

     7 червня педагогічні працівники Бориспільщини відвідали місцевість, повязану з трагічними подіями серпня 1941 року, де були оточені 6 і 12 радянські армії, яка дістала назву "Зелена брама". В історії радянсько-німецької війни 1941-1945 рр.  багато білих невисвітлених плям.. Адже керівництву радянської імперії було не до снаги  говорити про  поразки, пов’язані із загибеллю  сотень тисяч радянських бійців, які мужньо і героїчно протистояли  переважаючим силам ворога  і своїми  тілами   уповільнювали його  навальний наступ. Неймовірна трагедія сталася в урочищі Зелена Брама- лісовому  масиві площею близько  3 тисяч гектарів, що на межі Кіровоградської і Черкаської областей. Особливо кровопролитними були бої 6-ї і 12-ї армій, які  потрапили в оточення в районі с. Підвисоке Новоархангельського району.  Їх учасником був відомий російський поет Євген Долматовський, який вперше  повідав правдиву історію  тої трагедії у книзі «Зелена Брама», яку, щоб  легше протистояти  фанфарній  радянській пропаганді того часу, назвав документальною легендою. Він повідав про  трагічні бої в оточені, що безперервно  продовжувалися протягом двох тижнів, коли бійці 6-ї і 12-ї    армій, виснажені без води і їжі, і обмеженні боєприпасів сковували  22 німецькі дивізії. Це було  перше порушення плану гітлерівського  бліцкригу.  Між річками  Велика Виска-Синюха-Ятпань  потрапили в оточення  близька  ста тисяч радянських бійців і офіцерів.  В оточенні опинилися  більше десяти госпіталів  з тисячами поранених, які, щоб вирватися з  закипаючого котла смерті , хто міг рухатися, «шкутильгали в нижній білизні, спираючись на   роздані гвинтівки, як  на костилі». У Міністерстві оборони автору цих свідчень Є.Долматовському відповіли: «Ви поет? Той пишіть вірші і не встромляйте  свого носа, куди не слід». Завдяки особистому знайомству й авторитету документальна легенда  Є.Долматовського побачила світ  і стала першою  суворою правдою про жорстокі смертоносні бої.

   Книга «Зелена  Брама» свідчила  про  жахливу трагедію бійців  двох  армій, 6-ї  і 12-ї, та їх командуючих  генерала-лейтенанта  І.М.Музиченка і генерал –майора П.Г.Понєдєліна. Воїни цих армій виявили  дивовижну мужність і героїзм, завдаючи  ударів по німецьким частинам, які намагалися швидше  дійти  до Дніпра. При нестачі боєприпасів і пального вирватися із щільного оточення було неможливо.  З урахуванням реальної ситуації військова рада  двох армій  направила радіограму в штаб Південного фронту і ДКО (Державного комітету оборони).  А звідти  по радіо передали  необґрунтоване розпорядження:: «Утримувати  займаний рубіж». Утримувати  натиск  ворога було нічим. Тільки власними  тілами.

       Згідно з повідомленням  німецького командування від 8 серпня 1941 року, як трофеї противнику дісталися 317 танків, 850 гармат, багато автомашин. У радянських військах    загинуло  понад 200 тис. осіб., в полон  потрапило  103тис. бійців командирів Червоної, в т.ч. командуючі  6-ю та 12-ю арміями  генерал-лейтенант І.М.Музиченко і генерал–майор  П.Г.Понєдєлін та ще  понад 20  генералів і полковників, командирів різних  корпусів і дивізій.

    Полоненні опинилися в уманській ямі. Командуючі Музиченко і Понєдєлін перебували в німецьких концтаборах до  закінчення війни. Першого реабілітували,  але у віці 49 років відправили у відставку, а Понєдєлін 5 років перебував під слідством і був розстріляний у 1950 році.

    Щоб ближче познайомитися з тими місцями, де  загинули сотні тисяч бійців, туристична група у складі краєзнавців і педагогів  шкіл району відвідала с. Підвисоке Новоархангельського району Кіровоградської області, де туристів з Бориспільщини застрілили з хлібом  на вишитому рушнику. А потім  відбулося ознайомлення з школою, з музейними експонатами, що розповідали  про подвиг  бійців і командирів  в урочищі Зелена Брама, та сільським краєзнавчим музеєм. Таким чином  вчителі , історики, краєзнавці, дізналися  про маловідомі факти трагічних подій липня-серпня 1941 року. А оприлюднення маловідомих  героїчних і трагічних  подій   започаткував  учитель  Підвисоцької школи    Дмитро Іванович Фартушняк, який разом з  учнями за сорок літ пошуків відкрив  десятки і сотні  бойових реліквій і зібрав  2500 спогадів і фотографій учасників трагічних подій, які потім лягли в основу книги Є.Долматовського «Зелена Брама». Так вихід книги у світ став першим документом, що повідав про трагічну  долю бійців  і командирів 6-ї і 12-ї армій, про яку десятки літ замовчувала радянська історіографія. Таким  чином білі плями Зеленої Брами стали  героїчною і трагічною сторінкою  історії радянсько=німецької війни періоду  липня-серпня 1941 року. А приклад учителя Д.І.Фартушняка -  гідний   для наслідування  історикам, краєзнавцям,  слідопитам, всім, хто цікавиться  історією  подій Другої світової війни.

                                                       Андрій ЗИЛЬ,  краєзнавець