Головурівська ЗОШ відсвяткувала «золотий» ювілей. ОБІЙМИ, СПОМИНИ ЄДНАЛИ РІЗНІ ПОКОЛІННЯ

Минулої суботи Головурівська школа відзначала півстолітній ювілей. Ювілярку приїхали та зійшлися привітати ветерани педагогічної праці, вчителі, випускники колишніх років, учні, батьки, сільська влада, всі, хто так чи інакше пов’язаний з рідною альма-матер. Гостей ледь вмістила глядацька зала сільського будинку культури. А у фойє вирувала виставка робіт учителів та їх вихованців, а ще ярмарок солодощів – кошти символічні, але такого асортименту смаколиків, мабуть, не має в жодному кондитерському магазині. Товар продали, а кошти обов’язково спрямують на благодійні цілі.

Обійми, квіти, спогади... Вони єднали цього дня різні покоління, але з однаковим минулим. Згадали теплим словом керівників, які очолювали школу в різні роки, – Євгена Кузьмовича Кулика, Олену Самсонівну Сокол, Володимира Івановича Бороденчика – нині покійних, а також молодих та ініціативних Сергія Валерійовича Марченка, нинішнього директора Андрія Михайловича Форостовського.

«Золотий фонд школи» – це її вчителі, які несли дітям від покоління до покоління своє серце, душу і розум. Це ті, чиї імена золотими літерами закарбовано в книзі історії школи. Словами вдячності згадали вчителів, педагогічний стаж яких становить понад 30 років, а нині на заслуженому відпочинку – Галина Дмитрівна Шелудько, Олексій Григорович Безверхній, Ніна Василівна Волошко, Світлана Євгенївна Бажан, Галина Іванівна Назаренко. Пишається школа і педагогами, які хоча й на заслуженому відпочинку, та продовжують навчати. Це завжди молоді душею ветерани педагогічної праці Галина Яківна Лобода, Наталія Миколаївна Бороденчик, Ніна Миколаївна Придатко, Іван Васильович Ігнатенко.

Хвилиною мовчання вшанували вчителів та випускників, які не дожили до золотого ювілею школи, але вічно житимуть в серцях односельців.

Рідну школу вітали і сільська влада, і вчителі, й учні, й колишні випускники, найстарші з них першого, 1971-го року випуску, які давно вже проводжають до школи своїх онуків. Теплий спомин від імені своїх однокласників передала Лідія Петрівна Бабенко (Логвинець). А в подарунок – вічнозелені туї, що стануть початком алеї випускників усіх років. Це були ще не всі подарунки для ювілярки від її випускників – спортивний інвентар, величезний годинник, портрет Т. Шевченка, а ще багато квітів, іменинний торт, як на справжньому ювілеї.

Концертні номери від вчителів та учнів додавали святу урочистості. «І все-таки є в нас таланти», – чулося із зали. А іменинники зупиняли щасливу мить у справжніх дизайнерських фотозонах. Все ж таки навчання в школі – чимала відстань в житті людини, а яке воно об’ємне! Новим змістом тоді наповнилися слова: дружба, вірність, совість, честь, перше кохання… Тож хочеться ще довго зберігати ці, майже священні, цінності. Зустрічатись, цінувати, гордитися і ніколи не забувати, що родом ми з Головурівської школи.

Алла БОГУШ,

директор районного радіомовлення, випускниця Головурівської школи 1990 року