Ім'я Катерини Білокур, самобутньої художниці з народу, яка в своїх чудових полотнах втілила невмирущу красу живописної української природи, назавжди вписалося в історію народного мистецтва.

         19 березня 2015 року вчителі образотворчого мистецтва та художньої культури загальноосвітніх навчальних закладів Бориспільського району під керівництвом методиста райметодкабінету Мудровської Валентини Іванівни відвідали музей – садибу Катерини Білокур у селі Богданівка Яготинського району, щоб глибше пізнати художній світ Української Майстрині.

         Їх привітно зустріла директор музею Шаповал Ольга Олександрівна, яка натхненно розповіла про непростий життєвий шлях Катерини Василівни, ознайомила гостей з цікавими музейними  експозиціями.

         Одну за одною створювала художниця свої прославлені картини — «Декоративні квіти» (1945), «Привіт врожаю» (1946), «Колгоспне поле» (1948 - 1949), «Цар Колос» (1949), «Сніданок» (1950), «Квіти і берізка ввечері» (1950), «Кавун, морква, квіти» (1951), «Квіти і виноград» (1953-1958), «У Богданівці на Загреблі» (1955), «Хата в Богданівці» (1955), «Георгіни» (1957), «Півонії» (1958), «Натюрморт із колосками і глечиком» (1958—1959), «Букет цвітів» (1959)... Квіти писала завжди живі, з натури, нерідко поєднуючи в одній картині весняні й осінні — така картина і створювалася з весни до осені.

         Пабло Пікассо, побачивши у 1954 році на міжнародній виставці в Парижі її картини, назвав Катерину Василівну геніальною.

         Катерина Білокур як художниця могла б органічно існувати зі своїми картинами у будь-яку епоху. Ніколи не ходила до школи, ніде не вчилася малярству. В загубленому серед левад селі вона провела усе життя, свідомо витративши його на те, щоб її, сільську жінку-самоуку, просто визнали за художницю.

         У пам'яті педагогів Бориспільщини  назавжди залишаться спомини про затишну оселю художниці Катерини Білокур, талановитої жінки. Тут народжувалися її шедеври, тут вона працювала і відпочивала, тут 9 червня 1961 року згасло її земне життя.