Любіть і приймайте дитину без оцінювання її здобутків. Це створить каркас упевненості, допоможе подолати страхи і запобігатиме їх появі, пише газета "Освіта України”.

Шкільний урок – як лотерея: можуть викликати до дошки, а може, пофартить… – Типова ситуація: бува, як би добре школяр не вивчив матеріал, біля дошки мовчить, як відрізало. Результат таких суто нервових ступорів – сміх однокласників, очевидне розчарування вчителя. І у дитини виникає страх і відраза, вона очікує наступного виходу до дошки як страти… У школах щодня відбуваються тисячі таких казусів. Але…

Мабуть, кожен із нас, навіть пригадуючи власне дитинство, може згадати кілька таких випадків. Перша невдача нерідко породжує стійкий страх «публічних виступів» біля дошки. Зриви ідуть один за одним – і через деякий час вчитель починає вважати дитину нездарою. А діти вголос промовляють – «дурень!», «дебіл!». Час іде, «комплекс невдахи» в’їдається в душу – і наслідком безневинного, на перший погляд, страху перед шкільною дошкою стає поламане майбутнє…

«МИ ПРОСТО ЗАБРАЛИ ДИТИНУ ЗІ ШКОЛИ»

Ситуації, коли в дитини формується страх перед навчанням, виникають ще до того, як вона піде до школи. І випадок, про який ми зараз поговоримо, досить показовий.

– Разом із чоловіком намагалися влаштувати доньку до одного зі столичних ліцеїв, – розповідає 26-річна киянка Юлія. – Коли прийшли на співбесіду, жінка, яка її проводила, навіть не запитала, як звати дитину, та й сама не представилась. Одразу почала ставити запитання. Якщо чула тільки частково правильну відповідь, стукала долонею по столу, ніби намагалась присоромити дитину. Зрозуміло, що донька розгубилась і почала помилятись. Через кілька хвилин такої екзекуції ми з чоловіком забрали доньку і просто пішли. Чи потрібно розповідати про психологічний стан дитини, про те, що вона потім відмовлялась йти на співбесіду до інших шкіл? Добре, що в іншому навчальному закладі нас зустріли доброзичливо, з посмішкою, дитина правильно відповіла на всі за питання. Тепер вона вже другокласниця і дуже добре навчається.

СТРАХ ВЛАСНОГО СТРАХУ

Одним із завдань вчителя є оцінка рівня знань учня. Чи можливо визначити реальний рівень знань учня, якщо він переживає високе психологічне навантаження під час відповіді? А якщо він погано почувається? А якщо всі його зусилля спрямовані на те, щоб подолати хвилювання, а не концентруватися на навчанні? Якщо рівень тривожності знизиться, учень зможе впевнено відповідати, показувати справжній рівень знань, відповіді перед класом перестануть бути для нього випробуванням, сам процес навчання стане цікавим і даватиме задоволення.

Шкільні страхи і тривожність можуть мати різні наслідки для дитини і підлітка. Про це розповідає дитячий і сімейний психолог, член Європейської психотерапевтичної ліги Світлана Ройз:

– Коли людина відчуває страх, клітини її тіла стискаються, тіло напружується. Нервова система не може дуже довго витримувати перенавантаження. Можливо, виникає збудження, яке часто перетворюється на агресію. У психології є правило: коли поруч агресивна дитина – шукай, чого вона боїться.

А найбільший страх, за словами психолога, – розповісти про свій страх і відчути нерозуміння. У такому разі дитина почувається самотньою, наче її відштовхнули.

– Страх – це відчуття, що має під собою реальну основу, виникає під час подій, які можуть завдати шкоди нашому здоров’ю, як фізичному, так і психічному, – розповідає психолог Центру по роботі з жінками та сім’ями Деснянського району, викладач психології, гештальт-терапевт Христина Казак. – Якщо говорити про школу, то більшість дітей має підвищений або високий рівень тривожності. Особливість цього психологічного стану полягає в тому, що дитина (чи підліток) починає боятися певних ситуацій, хоча фактично вони можуть нічим не загрожувати. Така тривожність може виявлятися в різних ситуаціях: під час відповіді на уроці, спілкування з однолітками, при написанні контрольних робіт. Може позначитися і на фізичному стані учня: тремор в руках і ногах, заїкання, бліде обличчя тощо.

Докладніше, як зрозуміти і допомогти вашому школярику тут…

За матеріаламиhttp://pedpresa.com/