День щастя у Щасливському НВК

Щастя…Його не можна побачити, до нього не можна доторкнутися, не можна відчути смак, не зважити його, не виміряти… Тоді чому ми так бажаємо його мати й зичимо іншим? Чи не тому, що почуття, які пов’язуємо із щастям, народжують у нашій уяві найсвітліші асоціації, торкають найпотаємніші струни душі, окрилюють, підносять, вселяють віру й надію, надихають на добрі справи, дарують розуміння того, що життя прекрасне, не зважаючи ні на що.

А ви щаслива людина? Хоча б раз у житті ви відчували щось подібне? А може ніколи й не замислювалися над цим? То є гарна нагода, бо тепер щороку 20-го березня у світі відзначатимуть Міжнародний день щастя. Його заснували в Організації Об’єднаних Націй, аби підтримати ідею про те, що прагнення до задоволення від життя, об’єднує всіх людей нашої планети. Та й час проведення вибраний не випадково, адже 20-те березня –  це дата весняного рівнодення, коли світлий і темний час доби однакові практично в усьому світі. Це як символ рівності всіх жителів планети, які мають однакові права на щастя.

 Цього року святкували вперше. Як можна було залишити поза увагою таку подію, можливість відчути себе й зробити когось хоча б на мить щасливою людиною? Тому наш заклад за один день перетворився на маленьку країну Щастя, яка засяяла усіма барвами веселки. День щастя у Щасливому! Символічно, чи не так?

 Погода в цей день видалася, на жаль, далеко не весняною: сипав сніг, було мокро й холодно. Та це тільки на вулиці. Бо у фойє школи посміхалися сонечка в українських віночках, обвиваючи своїм веселковим промінням колони, а разом з ними посміхалися дорослі й діти. І від цих посмішок було тепло й затишно.

 Усіх, хто завітав цього дня в школу, на вході зустрічало побажання «Хай вам щастить!» та веселка зі стрічок з різнокольоровими написами: «радість», «любов», «усмішка», «здоров’я», «життя», «дитина», які, на думку наших випускників, асоціюються з поняттям «щастя». Це вони створили таку формулу.

 На білих хмаринках, що так гармоніювали з голубими стінами фойє, можна було прочитати вислови видатних людей про щастя. Інформаційна газета у вигляді квітки-семицвітки, яка є символом здійснення бажань, повідомляла про те, хто ініціював проведення Міжнародного дня щастя, а на яскраво оформлених стендах центральне місце займав рецепт щастя та його формули, які були виведені з анкет, заповнених дітьми напередодні свята. До речі, опитування, яке було проведене серед учнів школи, показало, що майже кожна дитина молодшої ланки вважає себе щасливою, у середній ланці таких дев’яносто відсотків, у старшій – вісімдесят. Тому День щастя – це гарний привід переконати тих, хто зневірився, що «жодна людина нещаслива, поки вона не вважає себе щасливою».

Особливу увагу учнів і гостей привертав куточок фойє, де стояло дерево щастя з чарівними птахами, а біля нього під яскравою веселкою – Лава щастя. «Посидь на лавці – відчуй себе щасливим!» – закликав напис на ній. Існує легенда, що той, хто зможе пройти під дугою веселки, буде повік щасливим. А тут тобі й веселка, і не тільки пройти можна, а й посидіти. Скажіть, хто відмовиться від такого задоволення?

Об’єднуючим елементом стали паперові долоньки, на яких діти висловили власне розуміння щастя. Їх було стільки ж, скільки й дітей у школі, тому ледве вміщалися на стінах фойє. Скільки різних думок відкривали долоньки! Яке ж воно дитяче щастя? Для молодших класів – це мама й тато, сонечко, іграшки, для старших – це сім’я, родина, друзі, любов, здоров’я.

Не тільки перший поверх квітнув у цей день. На другому поверсі, де навчаються учні початкових класів, з’явилася справжня галявина Щастя. Велике, яскраве, усміхнене сонечко кидало своє проміння на паперові квіти, що прикрашали галявину, і на слова: «Велике щастя приходить до нас з маленькими радостями, які Бог дає нам на кожен день». На дверях класів класоводи зі своїми вихованцями прикріпили вислови про щастя. А дехто з дітей навіть створив власну газету.

         Жодне зі свят у школі не проходить поза увагою сільського голови Миколи Федоровича Шмаюна. Цього разу він теж завітав до нас. Залюбки сидів на лавці, фотографувався з дітьми і навіть створив власну формулу щастя: «Щастя – це сім’я, здоров’я, діти, добробут громади, віра.»

Будь-який захід у закладі – це результат співпраці вчителів та учнів. Цього разу організацію й проведення взяли на себе Гучок Тетяна Василівна, вчитель математики та інформатики, ще раз підтвердивши думку, що у душі кожного математика живе лірик, та шкільний психолог і вчитель основ здоров’я Бортник Ніна Іванівна. Вони вміло залучили до співпраці старшокласників, представників «Шкільного дому», класоводів, класних керівників та їхніх вихованців.

Вийшло справжнє свято, нове, яскраве. Будемо сподіватися, що воно закріпиться й стане традиційним. Як засвідчують соціологи, щастя регулярно стукає у двері до кожного п’ятого українця, саме така кількість людей почуваються абсолютно задоволеними життям. А так хочеться, щоб воно заходило до кожного. Правда, є один із способів заманити його до себе: спробуйте щось робити, когось любити, на щось сподіватися, тоді й у ваші двері обов’язково постукає Щастя.

Підготувала вчитель Т.М.Фісоченко