 Учитель
і учні. Зазвичай насамперед розглядають взаємодію цих дійовий осіб у
початковій школі. Проте варто згадати й про батьків – насправді процес
навчання без них неповний. «Перша вчителька» зацікавилася цією стороною трикутника і провела невеличке дослідження: якими є уявлення батьків про ідеального першого вчителя.
Загалом було опитано більш як два
десятки батьків – в основному з Києва й області, а також з інших міст.
Опрацьовані й коментарі батьків на форумах інтернет-сайтів і віртуальних
спільнот. Респонденти відповідали на запитання: «Яким має бути
ідеальний перший учитель?». Фіксувалися якості-риси ідеального вчителя, а
також описи (сентенції). Вони групувалися за частотою згадування в
масиві даних, а потім узагальнювалися.
Зрозуміло, що дослідження не претендує
на науковий рівень. Це, швидше, розвідка, покликана привернути увагу
вчителів до тонкощів взаємодії з батьками, підштовхнути їх до пошуків.
Універсальний солдат
Отож батьки хочуть, щоб перший учитель володів такими якостями-рисами (наведено в порядку значущості):
1. Доброта. 2. Відповідальність. 3.
Професіоналізм. 4. Чуйність, м’якість. 5. Врівноваженість, терплячість.
6. Авторитетність. 7. Досвід. 8. Вимогливість. 9. Енергійність,
працелюбність. 10. Комунікабельність. 11. Любов до дітей. 12. Хороший
настрій, оптимізм. 13. Інтелігентність, культура. 14. Освіченість. 15.
Приємна зовнішність, охайність.
Зазначимо, деякі якості були визначені
як синоніми основних характеристик. Вони входили до списку або не
згадувалися – залежно від семантичного зафарбування. До речі, вік
учителя чи стать для батьків ролі не відігравали. Проте молодість
очікувано поєднувалася з енергійністю, а зрілий вік – з досвідом.
Легко помітити, що наведені якості
групуються за певними критеріями. Вирізняються такі групи: етична,
психологічна, фахова й візуального сприйняття. Такий набір свідчить про
хорошу диференціацію уявлень респондентів про ідеал і навіть натякає на
прискіпливість. З погляду батьків, ідеальний учитель – мало не
«універсальний солдат» педагогіки.
Також респонденти робили описи
ідеального першого вчителя – вони чудово доповнюють перелік якостей.
Наприклад, об’ємною виявилася така якість, як професіоналізм – вона
узагальнювала описи «бути хорошим психологом», «мати широку освіту й
ерудицію», «мати високу культуру й моральні якості» і навіть «бути
врівноваженим, спокійним».
Процитуємо деякі описи. «Професійні якості першого вчителя класичні: вміння навчити дітей читати, писати й лічити».
«Уміння заохотити учнів до навчання. Це важливо, бо це можна зробити саме в початкових класах».
«Без емпатії, здатності відчувати настрій учнів учитель не зрозуміє дітей».
«Жоден з учнів не повинен бути обділений
увагою. Майстерність учителя виявляється, зокрема, у відсутності в
класі групи «двієчників».
«Ідеальний учитель – хороший педагог, плюс трішки мама і няня».
Когнітивний, етичний чи відсторонений?
Опитування показало певні суперечності.
Наприклад, найкращий учитель має бути добрим і водночас вимогливим. Це
спостерігається й в обговореннях батьків стосовно педагога, якому варто
віддати дитину. Наприклад: «Сором’язливим дітям строгий учитель може
зламати психіку, а м’який, навпаки, розхитає дисципліну». Або: «Я обрала
б м’яку, добру вчительку, щоб не відбила в дитини бажання ходити до
школи». І ще: «Ми віддали дитину до вимогливої вчительки. В її класах
успішність вища, ніж в інших».
Проте, ймовірно, це певні стилі
професійної поведінки вчителя – назвемо їх типами. Аналіз відповідей
респондентів і обговорень на форумах дає можливість визначити два
основних типи вчителя.
Перший – скажімо, когнітивний – це
вчитель-лектор, жорсткий, вимогливий до учнів, робить наголос на
знаннях, а не побудові стосунків. Другий тип емоційно-етичний – це
«друга мама», м’яка й добра, орієнтована не так на успішність учнів, як
на побудову стосунків.
Поза тим, може бути й третій тип.
Процитуємо сповнені гіркоти спогади вже дорослої людини про свою першу
вчительку: «Я не пам’ятаю, як звали її, не пам’ятаю зовнішності, голосу,
манер, не пам’ятаю за якою партою я сиділа, чого нас навчали. Пригадую
лише, що вона майже не викликала емоцій. Ніколи не спізнювалася, не
злилася і не лаяла, не ходила з нами на прогулянки, не скасовувала
занять, не цікавилася нашими захопленнями і навіть не ставила оцінок.
Словом, усе, що в мене пов’язано з нею, виражається часткою «не»… Вона
просто приходила щодня до школи в один і той самий час і виконувала
роботу, наче робот».
Власне, якщо такий тип справді є, його
можна назвати відстороненим. Які наслідки він має для навчання? Сповідь
колишньої учениці збігається зі спостереженням, що емоційна
ангажованість педагога формує в дитини стійкі враження про нього, клас і
школу – на все життя. Разом з ними запам’ятовуються й знання. А так… і
справді згадати нічого.
Та повернімося до ідеального образу
вчителя. Очевидно, дилема «лектора» і «другої мами» вирішується
поєднанням обох типів: під час комунікації вчитель створює
емпатійно-довірчі канали, за допомогою яких інформація доставляється
ефективніше. Йдеться про формування в дітей установок довіри,
комунікативності й співпраці, зрештою – засвоєння інформації. Такий
інтегрований ідеальний тип на кшталт відомого образу Мері Поппінс, в
якої добре збалансовані когнітивна й етична складові.
Висновки
Наостанок нагадаємо вчителям, що батьки
загалом розуміють специфіку професії вчителя молодших класів, знають, що
ця робота нелегка. Водночас дослідження ідеального образу дає
можливість побачити приховані речі. Наприклад, вимогливість і навіть
прискіпливість батьків до вчителів. Однак опитувані потрапляють у
«пастку»: описуючи ідеал, вони іноді обмовлювалися, що брали ідеї зі
спогадів про своїх перших учителів. І все-таки в очах батьків ідеал –
це, передусім, учитель для їхніх дітей. Батьки довіряють педагогам
найдорожче, що в них є – власних дітей. Усвідомлення цього прокладає
шлях до ефективної взаємодії пари, надзвичайно важливої для учня, –
вчителя і батьків.
Юрій Зущик, журнал «Перша вчителька» за матеріаламиhttp://pedpresa.com/
|
