Меню сайту |
|
|
Пошук |
|
|
Віртуальнийкабінет |
|
|
Новини Освіта.UA |
|
|
Нова школа |
|
|
Всеосвіта |
|
|
|
Головна » 2012 » Липень » 5 » Мандрівка у Витавець
10:43 Мандрівка у Витавець |
Мандрівка у Витавець
Схили рястом вишиті довкола,
Синьо-жовта Лавра в далині,
Тут колиска, тут вся наша доля,
В рушниках заквітчані пісні.
А в селі підкови цок-цокотять
А гніді у світ на них летять…
Так починається пісня про наш Гнідин, написана випускниками школи: заслуженим артистом України Анатолієм Самійловичем Маринченком та її директором Ніною Григорівною Кудько. Учні 5 класу разом з нею, Любов Василівною Ярошенко – вчителькою київщинознавства, Вікторією Володимирівною Мазуренко – класним керівником, вирушили у мальовниче урочище Витавець «овечими стежками», про які чули давно. Перша зупинка:
знак із назвою села Гнідин, де Любов Василівна цікаво розповідає про
історію Гнідина. Село розкинулось неподалік від Дніпра, на річковій
заплаві та надзаплавній терасі. Це місце дуже мальовниче: на сході, на
високій піщаній терасі розкинувся сосновий ліс, на заході –
придніпровські луки з невеликими озерами. На східній околиці села,
поблизу дороги, що прорізує схил берега Дніпра, було виявлено поселення
дніпровсько-донецької (V-ІІІ тис.до н.е.) та поселення трипільської
культури софіївського типу V-ІІІ тис. до н.е.
Дорога чергується спусками та підняттями. На шляху – велетенське
дерево. Фотографуємось біля його підніжжя, так, саме підніжжі, бо його
глибоке коріння знаходиться не тільки в землі, а й на поверхні, немов
нагадує нам про багатовікову історію нашого поселення.
А далі – величезні галявини різноманітних рослин – лікарських,
цілющих, корисних і просто таких, що милують око. Дівчатка зупинились на
квітучій галявині і зачаровано озирнулись, мабуть, уявили себе у цьому
весняному вбранні неповторними лісовими феями. А хлопці – зупинилися на
галявині із чистотілом, уявивши себе травниками-знахарями. Ніна
Григорівна вдало підбирає неповторні миті для фотосесії. Шлях пролягає
стежками, якими ходили гнідинці. Сама назва Гнідин пояснюється
по-різному: можливо, вона походить від роду занять перших поселенців, що
гнули дуги, «Гне дуги» перейшло у «Гнедуг», а звідси – Гнідин. За іншим
припущенням, топонім «Гнідин» утворився від назви рослини гнидиці (так
назвали шолудивник). Населення Гнідина займалось землеробством,
вирощували – пшеницю, жито, овес. Серед гнідинців були – кравці, шевці,
теслярі, бондарі, займалися рибальством і бджільництвом. Поширений був
чумацький промисел.
Шлях пролягає крутим спуском – каньйоном. Це вам не каньйон Колорадо, а
наш рідний, який долаємо впевнено, незважаючи на перешкоди. Зупиняємось
на мить, щоб помилуватись соснами-велетнями, верхівки яких сягають
високо-високо. Але вітер, давній друг сосен, весело їх розгойдує,
створюючи разом з ними загадкову симфонію лісової краси. А повітря
навколо, здається, зовсім з інших світів…
Повертаємось іншою дорогою, дуже задоволені і зовсім не втомлені.
А нас чекають батьки п’ятикласників – Лариса Віталіївна Яремчук та
Михайло Васильович Гелевешко, які пригощають всіх після походу смачним
обідом.
Мандрівка закінчилась. Побувайте і Ви у нашому Витавці.
Вікторія Володимирівна Мазуренко,
вчитель географії
|
Переглядів: 817 |
Додав: Vik
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
|
Форма входу |
|
|
Календар |
|
|
Захищай свої права |
|
|
Сайт існує |
|
|
сайт СР |
|
|
громади |
|
|
Педпреса |
|
|
Сайти |
|
|
Архів записів |
|
|
Статистика |
Онлайн всього: 4 Гостей: 4 Користувачів: 0 |
|
|