Шановні колеги!

            Так складаються обставини, що я не маю можливості особисто зустрітися з вами та подякувати кожному за співпрацю та взаєморозуміння протягом нашої спільної діяльності на освітянській ниві Бориспільщини.  
            Дійсно, саме цієї пори у 2012 році мене запросив тодішній голова райдержадміністрації  Я. В. Добрянський  взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади начальника відділу освіти Бориспільського району. Сказати, що я без вагань дав згоду, було б нечесно. Я бував неодноразово на різноманітних освітянських заходах у районі, слідкував за пресою, згадував про відстоювання честі та гідності зокрема директорського корпусу в 2005 році, знав про значні успіхи методичної служби району  тощо. Але професійне самолюбство перемогло сумніви.   Завжди вважав і вважаю сьогодні за  честь очолювати освітню систему Бориспільського району, тому що працював з досвідченими, професійними, принциповими та порядними колегами .

            Часто я говорив про те, що в районі не зникло поняття «учительство»  як основний стержень освіти. Не гонитва за перманентними результатами, не «урокодавство», а саме  вміння навчити дитину, прищепити бажання вчитися протягом всього життя, дати впевненість, що ти будеш конкурентноздатним та успішним у такому складному вирі життя. Велика заслуга в цьому досвідченого колективу  керівників закладів освіти, управлінського апарату  і, безумовно, людей, які вибрали  цю гуманну професію. Я хотів би щиро всім подякувати за можливість спілкування, за  розуміння та підтримку. Щиро зичу вам усіх людських благ. 

            З часом забувається багато чого поганого та неприємного, але не  стерти з пам’яті  підсумки участі наших вихованців у різноманітних олімпіадах, конкурсах МАН, спортивних та творчих змагань;  професійний хист та надбання наших педагогів-конкурсантів; не  засохнуть шкільні сади, висаджені в рамках районної програми пам‘яті династії Симиренків; не заростуть стежки славних синів та дочок України, якими крокували наші колеги в різноманітних куточках рідної землі; не  вкриються пилом та павутинням   постаті видатних Українців у мармурі та граніті, які встановлені, дякуючи в тому числі небайдужим та патріотичним  дітлахам та їх наставникам, у  рамках діяльності районної програми створення та діяльності громадсько-активних шкіл;  не одну душу наших оборонців на Сході   зігріли  речі та надали сил та наснаги дитячі малюнки з побажанням повернутися додому  живими та неушкодженими;  не вигорять від сонячного проміння світлини у музейних кімнатах;  не одну спортивну вершину здолають вчителі-спортсмени на майданчиках у  протистоянні з колегами з інших районів; ділові зустрічі з представниками батьківської громадськості освітніх установ району щодо спільних питань діяльності   та ще багато чого цікавого та корисного, що було зроблено спільно та з душею. І як після цього можна кидати каміння в людей, дякуючи яким було зініційовано зазначені справи.      

            Особливі слова подяки я хотів би висловити спеціалістам відділу освіти, колегам з  методичної  служби, управлінському та педагогічному колективу позашкільної установи,  бухгалтерії, всім працівникам за те, що в непростий час становлення ми знайшли порозуміння, яке перетворилося на конкретні освітянські справи. Дуже сподіваюся, що цей колектив буде збережений та скаже ще не одне вагоме освітянське слово, зробить корисні справи для освіти району.

           Дуже складний рік ми прожили з дошкільнятами,  але я їм щиро вдячний за підтримку та розуміння, інакше все було б значно складніше.

           Багато хотілося вам сказати, дорогі колеги. Напевно, вам цікаво було б знати мою думку про останні публікації в районній газеті. Багато відповідей було надано  голові Бориспільської райдержадміністрації,  директору департаменту освіти та науки Київської облдержадміністрації, неодноразово обговорювали на нарадах  тощо.  Скажу відверто, що мені не соромно дивитися у вічі кожній людині, з якою я працював та спілкувався.      Хай всім Вам щастить.

З повагою та вдячністю ваш Микола Неруш.