«Від нас він говорить нащадкам» (зустріч учнів та вчителів Бориспільського району з Борисом Олійником)

 «Кобзар» закликав українців до боротьби за волю, свободу, незалежність. Поезія Бориса Олійника, його «Основи» – це сучасний «Кобзар», який закликає нас, українців, до совісті, честі.

Зиґзаґи долі кидали його повсюди: і в Кремль, де він першим із високої трибуни підняв питання про Голодомор в Україні, і в Чорнобиль, де вже в травні 1986 року вів репортаж для Центрального телебачення про жахіття Чорнобильської катастрофи. Це він заступився за Тарасову гору в Каневі, зупинивши промислове будівництво, не дозволив в Криму збудувати АЕС. Можна згадати ще багато важливих економічних, соціальних і політичних питань.

Але чи переважить все це на чаші вагів його пам’яті хоча б один поетичний рядок?

На таке запитання хотіли почути відповідь від Бориса Олійника учні й гості Щасливського НВК під час зустрічі з поетом 21 травня 2015 року.

Цілу когорту зірок об’єднав навколо себе відомий український поет, перекладач, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури, Герой України, почесний академік Академії мистецтв України, член правління спілки краєзнавців України. Разом з ним до навчального закладу завітали ті, для кого творчість Бориса Олійника стала частиною життя чи діяльності, та й просто ті, хто любить і поважає його як людину. Серед гостей були Лідія Андріївна Михайленко, народна артистка України, лауреат  міжнародної премії за доброчинність МДФ «Українська хата», «Тріо бандуристок України», відомий український співак, лірико-драматичний баритон Ярослав Васильович Гнатюк – заслужений артист України, народний депутат двох скликань Володимир Оникійович  Петренко. Послухати поезію прийшли вчителі та учні 8-11-х класів Щасливського НВК та вчителі з інших шкіл району.

Атмосферу затишку, камерності зустрічі створювала своїм майстерним веденням Галина Феодосіївна Устенко-Гайдай, лауреат Національної премії ім. І. Франка, заслужений журналіст України.

Розпочалося свято зі знайомства з поетичним словом Бориса Ілліча, учні прочитали кілька його віршів, зокрема «О жовтий квіт мелодії, розтань» (читала Тимченко Альона, учениця 11-го класу), «Я летів до тебе турманом…» (Маслак Олексій, учень 10-го класу), «Не для дітей», (Катасонова Альона, учениця 8-го класу), «Кого лякають обеліски» (Дубровська Анна, учениця 10-го класу). Найменший учасник зустрічі, учень 5-го  класу Підберезка Артем прочитав вірш «Наче арки святкові…». Супроводжувала читання грою на гітарі Козаченко Світлана, учениця 8-го класу.

А потім звучало поетичне слово в пісні, створивши найпроникливіший місточок до діалогу з поетом. Вексел Юліана, нинішня випускниця школи, виконала «Пісню про матір» на слова Бориса Олійника, зворушивши своїм співом не тільки усіх присутніх в залі, а й професійних співаків.

Софія Ященко, учениця 10 класу, прочитала власний вірш «Я так тебе кохаю…» і попросила оцінити її перші проби пера. Читання викликало у поета море емоцій. Він подарував їй книгу з автографом і побажав творчого натхнення, бо поезія, за його словами, дає відчути не тільки землю під ногами, а й небо.

Борис Ілліч був щирим у своїх відповідях, а ще дуже скромним: все, що стосувалася оцінки його творчості, залишав на розсуд читача. Так само скоромно прочитав один вірш із останньої збірки «Основи», подякував за теплий прийом, за підтримку й подарував усім учасникам дійства свої книги.

Підсумовуючи зустріч, Микитюк О.П., вчитель української мови та літератури Щасливського НВК, висловила думку про те, що поезія Бориса Олійника не має часових меж, вона актуальна, вона навчає сучасну молодь, як прожити життя, не заплямувавши його зрадою, брехнею, ницістю. Жоден найдосконаліше спланований урок не може замінити живого спілкування з поетом.

Зі словами вдячності звернувся до Бориса Ілліча директор Щасливського НВК Ю.Ю.Йовбак і на згадку про зустріч, разом з ученицею 8-го класу Бородавко Вікторією, подарував поетові картину, написану учасниками студії образотворчого мистецтва.

Ця зустріч ще раз підтвердила думку про те, що Борис Олійник – це унікальне поєднання таланту й чистої незаплямованої душі.