Сьогодні мовні дискусії тривають, і вже у багатьох своїх аспектах стали риторичними. Одні бачать в Україні двомовність, інші відстоюють ту мову, якою їх виховували батьки. Проте, як на мене, це все одно, що вибирати між рідною дбайливою матір'ю і мачухою із сусіднього будинку. З ким же буде краще дитині - нашому майбутньому?

Нещодавно пощастило побувати на обласному семінарі-практикумі для вчителів української мови. Темою для обговорення стала «Роль світлиці ук­раїнського слова у формуванні націо­нальної свідомості».

Кожна хатина має свою світлицю. По ній можна судити про духовний світ його господарів. Картини, симво­ли, вишивки, ікони - це ті атрибути, без яких українська хата не може бути цілісною. Саме в такому стилі облаш­тований навчальний клас-світлиця Вороньківської школи. Тут щодня проходять уроки. У світлиці зібрано матеріали про походження українсь­кої мови, про те, яке місце вона зай­має серед інших слов'янських мов. Журнали, газети, книги розповідають учням про те, яких переслідувань заз­нало рідне слово за часів правління російської монархії та радянської імперії.

Зі світлицею знайомила присутніх заслужений вчитель України Надія Іванівна Гриценко. Вона вчить дітей рідної мови та літератури і знає бага­то захоплюючих історій з життя ви­датних українців. Ці люди колись хо­дили вороньківськими вуличками і були залюблені у рідну мову. На таких розповідях виховуються прекрасні талановиті особистості. Вони пиша­ються своєю мовою, школою, історією.

Того дня побували гості ще в од­ному дивовижному навчальному класі – краєзнавчому музеї вжиткового мистецтва. Там працює художня студія. Діти торкаються до культу­ри свого народу, виплеканої й збере­женої багатьма поколіннями. У кож­ної представленої тут речі є своя історія, яку з радістю повідала при­сутнім Ольга Василівна Черпак, за­ступник директора школи з навчально-ви­ховної роботи. А потім всіх запроси­ли до музею літератури рідного краю. Тут нас чекав справжній концерт за участю акторів шкільного театру «Барвінок»...

Потім увесь вечір я думала про вороньківську загальноосвітню школу. Тут навчаються прекрасні талановиті діти і працюють справжні Вчителі. Вони не просто викладають шкільні дисципліни, а дбають, щоб діти торка­лися до самої  душі предмета. У шкільних класах створено таку ат­мосферу, щоб предмет хотілося знати. Старезні лави, діжки, судники, одяг, літературні пам'ятки передають своє тепло учням і виховують в них ду­ховність. Саме ці учні, закінчивши школу, є морально сформованими осо­бистостями. Вони вже мають життєві цінності й вміють їх захищати. В цьо­му велика заслуга вчителів, які, вик­ладаючи шкільну програму, оперують не голими фактами з підручників, а дають почуття реальності в тому чи іншому аспекті предмета. Саме такі викладачі виховують сильну украї­нську націю.

Наталія Шевченко