 Йовбак Ю.Ю. Колонка директора школи
«Батьківські збори» на нашій сторінці
Давайте візьмемо за правило не шукати винних там, де їх немає,бо всі ми далеко не ідеальні
Кожного ранку мій робочий день розпочинається із зустрічі дітей на порозі школи, з побажання гарного дня й хороших успіхів на уроках, заняттях у гуртках, спортивних секціях.
Діти своєю безпосередністю, посмішками створюють позитив як собі, так і дорослим.
Але, на жаль,часто-густо цей позитив, перекреслюють окремі батьки, які вранці чекають біля кабінету директора і пів дня витрачається на з’ясування відносин в одвічному трикутнику «батьки - вчителі - діти». І хоч зазвичай після випущеного пару всі знаходять порозуміння, та настрій безнадійно зіпсований на цілий день. Я ставлю собі запитання: Чому це повторюється? Можливо, рутина щоденних справ, постійні стресові ситуації, пов’язані з нестабільним матеріальним становищем, нівечать такі важливі загальнолюдські цінності, як повага й толерантність, і це заважає батькам вести виважений діалог із вчителем, розібратися в суті проблеми без скарг директорові чи у відділ освіти.
Вас можна зрозуміти, шановні батьки, бо хто може втриматися, коли плаче син чи донька й не хоче йти до школи, а тут ще й у батьківський групі киплять пристрасті: у когось тематична «6» з математики в математичному класі, а на думку дитини, повинно бути «8», бо в сусіда по парті написано менше, але стоїть «8», комусь учитель історії не дав можливості покращити оцінку, переписавши тематичну контрольну. Учитель української літератури змушує читати твір, якого немає в підручнику, а біології постійно вантажить практичними, в яких треба показати вміння систематизувати чи аналізувати, робити висновки, а списати немає звідки . Як тут не заплакати? І тоді здається, що причина всіх бід – учитель!
Переповнені почуттям батьківської любові ви непомітно для себе кладете на його плечі тягар повинностей: учитель не повинен сварити дітей за відсутність книг на уроці, бо їх важко носити; повинен поставити високий бал за домашнє завдання, переписане з ГДЗ; терпляче чекати, коли нарешті вивчать вірш, бо тиждень – це надто малий термін, щоб його запам’ятати; не повинен запитувати формул і доведення теорем, бо це надто складно й не потрібно, а оцінку за контрольну роботу ставити олівцем, бо раптом вона не задовольнятиме вашу дитину, а скоріше вас.
Вчитель повинен мовчки спостерігати за тим, як крадькома учень грається в ігри на смартфоні, а, відірвавшись від нього, не може зорієнтуватися в тому, про що говориться на уроці; повинен вдавати, що не чує нецензурної лексики, яка лине з вуст як хлопців, так і дівчат; регулярно стирати лайливі написи на партах і стільцях, прибирати фантики й пляшки, які діти так майстерно маскують у вазонах квітів чи між книгами.І до цього всього він повинен бути позитивним, толерантним і спокійним, бо це ж він надає освітні послуги. Так, це правильно, але вчитель насамперед учитель.
Останнім часом ми так багато говоримо про якість освіти. Але більшість батьків помилково вважають, що вона залежить тільки від учителя й школи. Ні! Якість багато в чому залежить від СПІВПРАЦІ. Згадайте, шановні батьки, коли востаннє ви цікавилися успіхами дитини в класного керівника чи були організатором цікавої справи для класу? Чи завжди ви знаходите час заглянути у щоденник дитини, погортати сторінки зошитів, поговорити про те, як минув день і що цікавого й корисного син чи донька взяли для себе з кожного уроку?
Чи допомагаєте ви дитині опанувати матеріал, який вона пропустила, коли хворіла й не відвідувала школу? Яку книгу ви разом прочитали й обговорили? Який театр відвідали? Як часто ви говорите про ввічливість, повагу до дорослих, культуру спілкування, добро, милосердя? Чи знаходите ви час, щоб просто прогулятися разом з дитиною до лісу чи вулицею села, спілкуючись на різні теми? Чи багато серед вас тих, хто бездоганно виконує батьківські обов’язки?
Тому не шукайте винних там, де їх немає, бо всі ми далеко не ідеальні. Повірте, і ви, і ми зацікавлені в тому, щоб зі школи вийшли освічені діти, які мають достатній рівень грамотного письма й розвитку мовлення, володіють життєвими навичками й уміють розв’язувати проблеми толерантно, дотримуючись загальнолюдських норм спілкування. І взірцем для наслідування насамперед є ви.
За матеріалами Вікторія СердюкЩасливський НВК |
