|
Іноді мені, Торбін Надії, – вчительці фізики з 23-річним досвідом роботи у школі, так хочеться кричати. І хочу, щоб мене зрозуміли правильно. Це крик надії, крик бажання бути почутою, крик сподівання, що суспільство зверне увагу на школи. Хоча я трохи перебільшую. За школи не забувають. То в газеті читаєш, як збирають гроші на ремонти, то по телебаченню чуєш, як учитель образив учня, то в маршрутці стаєш невільним слухачем обговорення батьками вчителів, що не так вчать їх дитину або змушують купувати підручники. Навіть замісник прокурора, виступаючи по телебаченню та наводячи приклади корупції, на першому місці згадав, як учителям на День учителя дарують подарунки. Каюсь. Я навіть дещо замовляла. Крейду. І отримала цей подарунок. І була вдячна. А для бажаючих перемити кісточки вчителям: чи не для ваших дітей ви купуєте ті зошити та підручники, чи ті ремонти робляться у «хоромах» учителів? До речі, практично третина вчителів нашої школи живуть безпосередньо у школі – у невеликій прибудові. Не буду розвивати тему, бо дуже болить.
І в прокурорів хотіла б дещо попитати. Кожного року мільйони гривень витрачають на друк підручників. Цього року було надруковано лише половину від необхідної кількості підручників для 4-х та 7-х класів, що надійшли до шкіл вже після нового року (до деяких шкіл взагалі не дійшли). А на книжкових ринках вони є в достатній кількості. Підручників для інших класів також катастрофічно не вистачає. Хто має за це відповідати?
Я згодна, що держава перекладає значну частину фінансування освіти на батьків. Мені теж це не до вподоби. Я підтримую Бісмарка, який казав, що країна, яка економить на школах, будуватиме тюрми. А ще я знаю, що найбільш вигідна інвестиція — це інвестиція в освіту (економічно доведений факт). І, купляючи гарний підручник чи собі, чи дитині, я переконую себе, що отримую гарну річ, яка принесе нам багато користі.
Але в мене дві новини. Погана вже була. А тепер хороша. Ми, вчителі, кричимо, а не волаємо над небіжчиком. Школа жива. Є багато проблем різної складності; проблем, що мають вирішуватись на різних рівнях від загальнодержавного до батьківських зборів; проблем матеріальних, фінансових, психологічних, дидактичних, методичних, стратегічних тощо. Але школа жива. І жива завдяки Вчителю. Наведу лише один приклад.
У Щасливському НВК відбувся важливий захід – семінар-круглий стіл вчителів фізики та математики Бориспільського району на тему: «Створення умов для розвитку інтелектуальних здібностей учнів у процесі вивчення фізики та математики в профільній школі». Ця зустріч відбулась 12 квітня, в той день, коли ми відзначали 55 річницю першого польоту людини у космос. 12 квітня 1961 року Юрій Гагарін зробив один оберт навколо Землі на кораблі «Восток», конструктором якого був наш співвітчизник Сергій Корольов. Кожен, хто заходив у школу, одразу ж опинявся у міні-музеї, де міг побачити конфігурації знайомих сузір’їв, макет космічного корабля, модель Сонячної системи, ознайомитись із біографіями українських космонавтів, яких за всю історію підкорення космосу було 24. Тобто кожен п’ятий космонавт або астронавт у світі – українець. Це те, чим варто пишатися! Дана експозиція була створена вчителями та учнями школи.
У роботі круглого столу взяли участь доктор фізико-математичних наук, професор, проректор із наукової роботи НПУ ім. М.П. Драгоманова Торбін Григорій Мирославович, та доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедрою теорії і методики вивчення фізики та астрономії НПУ ім. М.П. Драгоманова Сиротюк Володимир Дмитрович.
Говорили про різне. Але у кожному запитанні, відповіді, зауваженні, доповіді відчувалось щире переживання про майбутнє школи. Якщо окреслити коло питань, то їх можна розділити на 4 групи:
- проблеми суспільства (політичні, економічні, соціальні), що і формують основні моделі ставлення до освіти загалом і школи зокрема;
- проблеми держави, яка бере на себе (або не бере) відповідальність за стан даної галузі;
- проблеми дидактики та методики;
- проблеми вчителя.
Спілкування тривало довго та було емоційним. Лунали різні ідеї: повернутися до радянської системи, скопіювати європейські підходи, створити свою нову національну систему. На особливу увагу заслуговує пропозиція Йовбака Юрія Юрійовича. Вона стосується організації профільного навчання у школах району. Вимоги часу підказують, що сучасна старша школа вимагає профілізації. Учні та їх батьки розуміють, що останні роки навчання в школі варто зосередити на тому напрямку, з яким планують пов’язати майбутнє життя. Мова йде про створення в районі 5-6 опорних шкіл, в яких і створювати профільні класи. Такий підхід забезпечить якісну освіту, дасть можливість учням розвивати свої здібності і таланти,а також отримати гарну підготовку до здачі ЗНО. Зрозуміло, що для здійснення такого непростого кроку потрібне відповідне рішення громад. Крім того, стає питання матеріального та методичного забезпечення опорних шкіл. Виникає також проблема підвозу учнів. І це тільки ті вимоги, що лежать на поверхні.
Головні висновки, які я роблю із зустрічі:
- ми готові змінюватись, щоб зробити українську освіту конкурентоспроможною;
- ми готові брати відповідальність на себе, а не чекати вказівок зверху;
- ми готові працювати, щоб наші учні стали високоосвіченими спеціалістами, які не виїжджатимуть за кордон, а підніматимуть Україну до рівня найрозвинутіших країн світу.
Я вірю в це.
Надія Торбін
За матеріалами: http://www.nvk-schaslyve.com.ua/
|
